МИ ЖИВЕМО
У ФАНТАС-
ТИЧНОМУ
СВІТІ
Тобі Волш про те, як технології змінять наше життя до 2062 року
У червні в Веймарі відбувся масштабний Міжнародний культурний симпозіум організований Goethe-Institut. В межах теми «Оновлений маршрут» понад 30 експертів з усієї планети дискутували про те, як змінюється відомий нам світ. Одна з найяскравіших промов належала експерту зі штучного інтелекту Тобі Волшу. Platfor.ma обрала найцікавіше.
Тобі Волш
Провідний дослідник у галузі штучного інтелекту, професор Університету Нового Південного Уельсу та «рок-зірка» цифрової революції в Австралії. Автор книг «It's Alive: Artificial Intelligence from the Logic Piano to Killer Robots» (2018) та «2062: The World That AI Made» (2019).

Фото: UNSW Sydney
Я все життя мріяв про те, аби машини вдалось наділити хоча би обмеженою подобою розуму. Раніше це здавалось науковою фантастикою, та тепер наукова фантастика стала науковим фактом і почала істотно впливати на наше життя.

Часто, коли я розповідаю про сучасні винаходи, мені кажуть: «Але Тобі, де ж летючі автомобілі, які нам обіцяли?». Дійсно, нам обіцяли літаючі автомобілі, але чомусь в нас їх досі немає. Та маю сказати, що один із моїх друзів працює CEO компанії, що прямо зараз розробляє летючі автомобілі. Uber нещодавно оголосив, що скоро запустить летючі таксі в Мельбурні та кількох інших містах. Отож майбутнє наближається дуже стрімко.

Давайте зазирнемо у 2062 рік. Чому я вважаю саме його ключовим? Щороку машини стають все розумніші і я, як і більшість моїх колег, вважаю, що тільки-но машини стануть такими ж розумними, як і ми, вони також стануть кращими за нас. Вони вже краще за нас у деяких вузьких сферах, та поки що їм не вдалось досягнути тієї широти можливостей, яку має людський мозок. Та вже за якихось 50-100 років вони будуть вже такі ж розумні, як і ми, а одразу ж після того стануть розумнішими за нас.

Це не лише моя думка. Я опитав трьохсот своїх колег, експертів зі штучного інтелекту, коли, на їхню думку, настане цей переломний момент, і 2062 рік став середнім арифметичним відповідей, які вони давали. Авжеж, неможливо передбачити точно, що це станеться 18 липня о 16:00 в 2062 році, та найважливішим результатом мого дослідження було те, що жоден з колег не сказав, що цей перелом станеться вже за 10 років – це значно триваліший процес. Та в той самий час ніхто з них і не сказав, що на це знадобиться 1000 років, лише якихось 50-100. Тобто цей злам станеться вже за життя наших дітей, а може й за життя деяких щасливців нашого покоління. І він матиме величезні, глибинні наслідки для всього нашого життя.

Та попереду ще довгий шлях. Не так давно був винайдений робот, що вміє складати рушники – його побудували мої колеги з Каліфорнійського університету Берклі. Якщо у вас є діти-підлітки, то ви будете раді дізнатись, що нарешті є роботи, які можуть підбирати рушники за вашими дітьми і складати їх як слід. Звучить як гарна новина еге ж? Та в мене є погана новина. Це відео пришвидшено у 50 разів – насправді у робота забирає 10 хвилин, аби скласти один рушник. Боюсь, знадобиться немало часу, щоб поскладати їх усі.
Поговорімо й про інші помилкові уявлення людей про штучний інтелект, які доведуть, що ми досі маємо зробити дуже велику роботу, аби побудувати машини з інтелектом еквівалентним людському. Зазвичай, коли люди обмірковують питання штучного інтелекту, вони фокусуються саме на слові «інтелект», та забувать про те, що той інтелект, яким ми намагаємось наділити машини, цілком інший від нашого, штучний.

Це можна пояснити на аналогії з польотом. Як літають природні істоти, наприклад птахи? У них є крила з пір'ям, якими вони розмахують і так летять. А як вирішила цю задачу людина? Вона створила штучний пристрій – літак, який має статичні крила та гігантський двигун. Ми вирішили проблему у інакший спосіб, ніж птахи, і, можна навіть сказати, у кращий спосіб. Ми не змогли би літати з одного кінця планети на інший за кілька годин, якби намагались побудувати літаки, що махають крилами і мають пір'я. Я думаю, якби ми пішли цим шляхом, то досі стояли би десь на початку цього шляху, невпевнено розмахуючи руками у намаганні злетіти. Але ми вирішили проблему інакше.

Те саме стосується і штучного інтелекту – людство винаходить цілком інше рішення. Тож варто розуміти, що він буде зовсім не схожий, на наш, людський інтелект.

Ми також можемо говорити про нього як про інтелект іншого типу. Наразі на планеті існує як мінімум ще один інший приклад інтелекту, відмінного від людського – це восьминіг. Три п'ятих частини восьминога це його мозок, інші дві частини – його ноги. Ці тварини мають надзвичайний інтелект, і саме тому європейський закон навіть забороняє ставити експерименти на восьминогах. Кожен, хто хоч трохи цікавився цими істотами, знає, що вони неймовірно розумні: вміють розрізняти обличчя, користуватись інструментами та навіть відкривати банки зсередини.
Якщо простежити розвиток восьминога і людини по дереву еволюції, ми побачимо, що гілки нашого розвитку розійшлись ще 60 мільйонів років тому, коли життя на планеті було одноклітинним. Таким чином, ми можемо стверджувати, що інтелект восьминога розвивався повністю окремо від людського і є зовсім інакшим. Аналогічно, той інтелект, яким ми намагаємось наділити машини, також буде мати цілком іншу форму.

Що це означає для нас сьогодні? Один мій колега, головний спеціаліст лабораторії штучного інтелекту в Baidu сформулював дуже хороше емпіричне правило: якщо людина здатна здійснювати ментальну дію за менш ніж одну секунду, ймовірно цю дію можна автоматизувати за допомогою штучного інтелекту зараз або у найближчому майбутньому.

Візьмімо, синхронний переклад. Перекладач майже без зусиль здатен перекладати доповідь з однієї мови на іншу. Слова буквально влітають йому до вуха і вже за мить вилітають з рота, але вже іншою мовою. Так само моментально ми навчили робити це й комп'ютери, і тепер технології дозволяють нам перекладати тексти будь-якою мовою, радикально відсуваючи бар'єри у комунікації між людьми.
Важливо пам'ятати, що хоч технології і дають нам щось чудове, наприклад можливість легко комунікувати з іншими людьми, вони також і забирають дещо. Адже вивчення іноземної мови дозволяє нам зрозуміти, як ці люди мислять, якою є їхня культура – ці речі надзвичайно важливі, наприклад, існують слова, які не мають прямого перекладу. Тому важливо пам'ятати, що одразу, як ми щось отримуємо, ризикуємо втратити дещо інше.

Що ще ми можемо сьогодні? Наприклад, створювати автономні автомобілі. Авжеж, поки що такі авто не мають цілковитої автономії і ми не можемо так просто сісти на заднє сидіння і дозволити машині їхати самостійно, та ми на шляху до цього. Вже зараз існують автівки, які здатні самі їхати по трасі, адже це легше, ніж пересуватись містом, де часом хаотично рухаються велосипедисти і пішоходи. Ми лише за кілька кроків від того, аби автономні автівки стали поширеною практикою. Більшість виробників автомобілів заявили, що будуть продавати цілком автономні автомобілі у найближчі десятиліття, і це не лише Tesla – наприклад, Volvo стверджують, що продаватимуть автономні машини у 2025 році, а це, між іншим, вже за шість років. І це чудово.

Щодня на дорогах гинуть тисячі людей, а причина 95% ДТП – це помилка людини. Більшість аварій викликані не механічними недоліками автомобілей, а невірним судженням або поведінкою водія. Машини не здатні зробити помилкові судження, вони не сідатимуть за кермо втомлені чи напідпитку, не будуть писати смс під часу руху та не зроблять сотень інших помилок, які робить людина, натомість будуть сфокусовані лише на водінні. Тож світ з автономними автівками справді стане кращим.

Транспорт стане значно дешевшим та ефективнішим. Варто подумати й про інші соціальні наслідки – пересуватись в автівках зможуть дуже молоді та дуже літні люди, а також люди з фізичними вадами, тож такі автономні машини можуть сильно змінити напрямок, у якому рухається наше суспільство.

Автономні машини вже зараз вирішують проблеми й значно більші. Наприклад, на шахтах Австралії використовують автономні самоскиди висотою у десять метрів і вони працюють значно ефективніше, ніж ті, якими керують люди. Та реальна вигода від них полягає в тому, що раніше на австралійських шахтах гинули сотні працівників, а в минулому році кількість загиблих зменшилась до 30-ти. Так, навіть 30 смертей це забагато, але щороку завдяки автономній техніці робоче середовище там стає безпечнішим.
На нас чекають трансформації. Я зможу їхати в автомобілі і одночасно перевіряти електронну пошту, читати книгу чи займатись чим завгодно іншим, що мені подобається. А ще варто подумати про вторинні наслідки такого винаходу. Наприклад, автомобілі можуть перетворитись з просто засобів пересування на офіс або навіть на готельний номер. Уявіть, ви засинаєте в Берліні, а зранку просинаєтесь в Парижі.

Як все це змінить дороги, парковки та й взагалі міста? Наразі третина доріг використовується як парковка, але, можливо, у майбутньому машини не потрібно буде паркувати зовсім? Адже машини запарковані лише тому, що вони чекають на вас, аби рухатись далі до іншого пункту призначення.

А як це змінить індустрію аренди автомобілів? Навіщо мати власний автомобіль, якщо його можна ділити з іншими? Можливо виробникам автівок варто подумати про колективні автівки, в яких можуть працювати чи відпочивати одразу багато людей?

Інший приклад технології штучного інтелекту, що починає входити до нашого життя – це розпізнавання облич. Ця технологія – прекрасний приклад, аби продемонструвати, що штучний інтелект можна використовувати як для того, аби створити добро, так і для того, щоб зробити дещо погане – вибір за нами. Дозвольте навести кілька прикладів.

Минулого року в Делі, що в Індії, створили програмне забезпечення, яке дозволяло розпізнавати обличчя дітей у дитячих притулках. Велика кількість дітей у таких місцях – це ті, які загубилися, адже Індія дуже велика країна і відшукати дитину, яка загубилась, батькам неймовірно складно. Завдяки цьому програмному забезпеченню поліція допомогла відшукати близько 3 000 дітей.
Існує також ряд поліцейських служб у світі, які використовують програмне забезпечення з розпізнавання облич, аби боротись з проблемою торгівлі дітьми та жінками. Адже людина просто нездатна продивитись усі обличчя в інтернеті, а комп'ютер може це зробити.

Та ми бачимо й дуже зловісні наслідки, наприклад, у Китаї влада використовує технологію розпізнавання обличчя для того, щоб відстежувати і придушувати представників релігійних меншостей. Ви можете сказати, що, авжеж, це погана новина для Китаю, але ми ж живемо в західній демократії і у нас такі речі просто не дозволені. Та, я боюся, що таки дозволені.

Візьміть до прикладу Австралію – тамтешній уряд створює базу даних, у якій буде міститись фотографія та біометрична інформація кожного мешканця країни. Цю базу вони планують використовувати з метою національної безпеки та хіба в Австралії є настільки складні проблеми з нацбезпекою, щоб люди потребували «великого брата» у вигляді уряду, який би спостерігав за ними вдень і вночі?

Технології змінюють світ, у якому ми живемо. Минулого року на рок-концерті у тому ж таки Китаї поліція з 50-тисячного натовпу людей ідентифікувала злочинця, який ухилявся від правосуддя. Ви не можете просканувати обличчя 50 тисяч людей своїми очима, але ви можете зробити це очима машини.

Авжеж, тут мова йшла про злочинця. Але в цілому така технлогія змінює саму природу нашого перебування у публічному просторі. Раніше, коли ви йшли на політичну демонстрацію разом з іншими 10-ма тисячами людей, ви могли розраховувати на те, аби зберегти анонімність, тепер це буде неможливо – технологія не дасть вам такого вибору. І справа не лише в тому, що тепер нам доведеться звикнути до існування цього винаходу, сама наша соціальна поведінка зміниться, адже тепер ми будемо думати, що за нами постійно може хтось стежити і будемо діяти по-іншому. Навіть тоді, коли насправді ніхто не дивитиметься.

Це справді небезпечні речі і нам дійсно варто хвилюватись. Потрібно ретельно думати про те, у яких сферах життя варто використати технології, а де краще обійтись без них.

Важлива сфера, у якій нам вже доводиться стикатись з викликами, що дають технології – це політика. Існує технологія DeepFake, яка здатна синтезувати відео та аудіо і створити цілком штучний образ людини. З її допомогою ми можемо створити відео, де Обама чи Трамп кажуть усе, що ми захочемо. І це виглядатиме реалістично. Настільки реалістично, що ми дійшли до точки, коли ви не зможете стверджувати, що щось відбулось, якщо не бачили це на власні очі.
Ця технологія дає величезний поштовх до поширення фейків. Уявіть, наскільки це потужний інструмент для політичних маніпуляцій. Тепер політики зможуть легко стверджувати, що вони не казали чи не робили чогось. В нас і так є проблеми з підзвітністю політиків, а тепер вони просто зможуть сказати: «Це фейк». Наприклад, Трамп каже це повсякчас. Ми звикли до того, що якщо людина щось сказала чи зробила і це зняли на відео – це доказ, людина змушена визнати це. Але більше ні.

Йдемо далі. Ви точно чули ці тривожні пророцтва економістів про те, що роботи заберуть усю роботу в людей. Частково це правда – близько 50% роботи буде автоматизовано у наступні два десятиліття. Про це каже знамените дослідження Оксфордського університету, яке вони опублікували у 2013 році.

Якщо ви уважно продивитесь дані з цього дослідження, побачите, що деякі з прогнозів правдиві, але деякі – ні. Наприклад, одне з таких передбачень стосувалось майстрів, що ремонтують велосипеди. Стверджувалось, що у наступні 20 років людей, які ремонтують велосипеди, замінять машини. Запевняю вас, цього не станеться найближчим часом. На це є три причини. Перша – я опитав багатьох своїх колег, що досліджують штучний інтелект, з усього світу і жоден з них наразі не працює над роботом для ремонту велосипедів.

Це було би доволі складним завданням побудувати такого роботу, цілком можливо, що колись людству буде під силу створити такий. Та маю сказати (і це друга причина), що це буде до чорта дорогий робот як для такого завдання. На жаль, велосипедним майстрам платять доволі небагато, тому з економічної точки зору немає жодного сенсу замінювати людей, що отримують маленьку зарплатню, дуже дорогими роботами. Тому цього не станеться.

І третій аргумент, також дуже важливий, полягає в тому, що ми з вами – соціальні тварини. Я розмовляв зі своєю подругою, яка має власний магазин велосипедів, якраз на цю тему. І вона сказала: «О, але ми ж втрачаємо гроші ремонтуючи велосипеди». Тоді я спитав, навіщо ж тоді вони це роблять? І вона відповіла – аби бути з людьми в хороших стосунках, ті приходили частіше і врешті згодом прийшли за новим велосипедом саме до цього магазину. Ми соціальні тварини, тож ми надаємо перевагу тому, аби взаємодіяти з іншими людьми.

Так, роботи в майбутньому будуть виконувати багато роботи, яку зараз роблять люди. Та це непогано – це означає, що ми будемо працювати менше. Вивчаючи історію індустріальної революції, можна зробити прогноз, що чимдалі, тим менше часу ми будемо присвячувати роботі. Люди забувають, що вихідні були винаходом індустріальної революції, це не якийсь закон природи. До революції більшість людей працювали кожного дня, а зараз це нонсенс.

Ми зробили справді значні зміни у структурі суспільства, підняли рівень освіти, покращили трудове законодавство і змогли добитись більших вигод для кожного з нас. Тепер люди звикли працювати по 40 годин на тиждень, а не 60-80, як було раніше. Ця тенденція зберігатиметься і до 2062 року.

Існує перелік компаній у Великій Британії та Новій Зеландії, які мають чотириденний робочий тиждень. І ось цікавий факт – працівники у цих компаніях настільки ж ефективні, як і ті, що працюють п'ять днів на тиждень. Вони просто припиняють проводити ці дурнуваті наради і починають працювати. Зарплата, авжеж, лишається такою ж, а люди стають щасливіші.

Ми з вами вже скоро можемо опинитись у світі, де потрібно працювати лише чотири чи три дні на тиждень, і звільнити більше часу на речі, які для нас важливі. Ми зможемо проводити більше часу з сім'єю чи відвідувати культурні події. Думаю, кожен із нас у кінці свого життя подумає про те, що можна було би витрачати менше часу в офісі, натомість більше часу приділяти тому, що справді має значення.

Ще одна сфера, яка сильно трансформується завдяки технологіям – це медицина. Вона змінює сам спосіб, у який ми піклуємось про себе, що врешті дозволяє нам жити здоровіше і щасливіше.

Наведу лише один приклад, що зніс мені мозок, коли я прочитав про нього лише кілька днів тому. За допомогою машинного навчання вчені створили штучний інтелект, який аналізує пари вашого ДНК і може точно передбачити безліч параметрів вашого організму, наприклад зрозуміти, який ви матимете зріст з точністю до дюйма. Але що важливіше – вони можуть використовувати цю технологію, аби побачити, чи маєте ви схильність до раку та багатьох інших хвороб, і дати вам шанс застосувати превентивні дії, щоб зменшити ризик захворювання у майбутньому.

Отже, ми живемо у фантастичному світі з фантастичними можливостями, який, авжеж, має безліч викликів. У питанні про те, чи варто нам заохочувати розвиток технологій, я оптиміст – саме завдяки їм наше життя краще за життя наших дідусів та бабусь. І наша єдина надія полягає в тому, що наші діти житимуть іще краще за нас, якщо технології розвиватимуться й далі.
Що таке Міжнародний культурний симпозіум?
Це масштабна подія, що вже вдруге проходить у Веймарі під егідою Goethe-Institut. Цього року протягом трьох днів у місті відбулось понад 50 культурних подій, що були об'єднані темою «Маршрут оновлюється». Понад 30 експертів і 300 слухачів зібралися, аби обговорити найбільші виклики нашого часу в мистецтві, політиці, економіці та сфері технологій. Детальніше про подію ви можете дізнатись
за посиланням.