КАРТА ВОЛОНТЕРІВ
Ваш GPS-навігатор на шляху добрих справ
Вітаємо, ви ступили на шлях добрих справ. Ця карта від благодійного фонду «Клуб Добродіїв» допоможе вам розібратися в тонкощах волонтерства та роботи з дітьми-сиротами і дітьми у складних життєвих обставинах, отримати відповіді на наболілі запитання та зрозуміти, чи для вас ця пригода. В дорозі ви можете зіткнутися зі складними завданнями, перевірками та викликами, але, будьте впевнені, ця мандрівка того варта.
1.
КАРТОГРАФІЯ ВИКЛИКІВ
Перед тим, як кудись іти, треба зрозуміти, де ви знаходитесь. Так само й у волонтерстві – цей шлях не варто починати, доки не розберетесь у проблемі. Ось кілька важливих запитань, щоб зупинитись і їх обдумати. Тож, попутного вітру!
На початок 2020 року в Україні кількість дітей-сиріт становила понад 22 тисячі – а це, на хвилинку, майже населення міста Славутич. Дітей, позбавлених батьківського піклування, за даними Міністерства соціальної політики, взагалі вдвічі більше.

Не всі з них перебувають у дитячих будинках: більшість знаходиться під опікою, у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу. Так, наприклад, за 2019 рік в Україні було усиновлено 1810 дітей: 79.2%% громадянами нашої країни, а 20,8% – іноземцями. Однак 36 раз все відміняли, в основному через те, що прийомні батьки та дитина не знайшли спільну мову.
Що відбувається в Україні?
ЗУПИНКА № 1
На щастя, в світі багато людей, які готові стати частиною глобальної доброї місії. Ви також можете вплинути на долю цих дітей і допомогти їм – існують різні варіанти, треба тільки знайти комфортний для себе. Для початку, розглянемо стереотипи щодо волонтерства та благодійності, та спростуємо їх. Це – всього маленька кочка на вашому шляху, яку можна з легкістю перестрибнути:

Під час складних життєвих обставин люди активізуються та допомагають одне одному. Існує думка, що якщо зі світом буде відбуватися щось страшне, то «кожен сам за себе». Однак пандемія показала, що під час кризи люди допомагають ще більше – це є для них точкою опори в хаосі та надією, що вони також можуть розраховувати на допомогу в разі чого.

Держава не може розв'язувати відразу всі проблеми, в тому числі, благодійності. Є стереотип – якщо волонтери та благодійники мають активно працювати, то це означає, що влада нічого не робить. Сюди ж поширене запитання: «А кому ж я тоді плачу податки?». Але в різних країнах світу, навіть у багатих та розвинених, благодійність і волонтерство процвітають. Це невід'ємна частина суспільства, яка не залежить від рівня розвитку держави. Кожна країна має свої особливості: десь більш стратегічно займаються популяризацією вакцинації, десь зосереджуються на донорстві органів, а десь більше допомагають безпритульним.

Не треба мати багато часу для волонтерства і багато грошей для благодійності. Це скоріше про рішення, можливість його реалізувати та використати свою суперсилу. Є гарна фраза: «В межах своїх можливостей», – про те, що маленької або великої допомоги немає: вона або є, або ні. Тому не потрібно відчувати себе погано, якщо ви можете приділяти волонтерству всього одну годину свого часу на тиждень, або виділяти 100 грн на місяць зі своєї стипендії. Важливо почати діяти, робити це системно та від душі.

Ви не маєте бути героєм. Багато хто думає, що якщо людина приходить у волонтерство, то має одягнути німб або стати монахом: очистити розум, відмовитись від усіх задоволень і взагалі не робити нічого поганого. Але для того, щоб стати волонтером, не треба йти у джунглі та проходити церемонію у шамана, а невлучно кинуте слово або занадто коротка спідниця не зробить із вас злодія.

Є крутий ролик, який колись виграв Каннських левів. Його меседж: навіть негідник під кінець життя може стати добродієм та комусь допомогти. Звичайно, чекати до кінця життя не варто, але можуть бути й такі варіанти.
Чому не все так погано?
ЗУПИНКА № 2
Для того, щоб допомогти, не обов'язково володіти особливими навичками. Навіть банальні побутові речі, які здаються незначними, для дітей в дитячих будинках можуть бути корисними. Наприклад, вони не завжди вміють зашити собі одяг – краще навчити їх цьому, ніж привезти нову кофтинку або футболку. Дітям насправді потрібні можливості, знання і навички, що, звичайно, складніше в реалізації. Але саме це насправді може значно вплинути на їхнє подальше життя.

Якщо ви не довіряєте благодійній організації або фонду, то перевіряйте. Кожен із нас сам приймає рішення, куди та скільки пожертвувати, ніхто не витягує ці гроші з кишені. Якщо ви хочете підтримати ту чи іншу організацію, то зайдіть і подивіться звітність, запитайте, куди ці гроші підуть, познайомтеся з учасниками проєкту, зустріньтеся особисто. Часто люди перекладають цю відповідальність з себе. Наприклад, кожен охочий може ознайомитися зі звітом Клубу Добродіїв за 2019 рік.
Donate Life Commercial about Coleman Sweeney, The World's Biggest Asshole.
2.
КОРДОНИ ВОЛОНТЕРСТВА
Вітаємо, ви досить швидко дісталися до наступного пункту на карті. Завдяки цій місцевості ви зможете краще зрозуміти, куди потрапили та за яким маршрутом рухатися далі.
Кожна людина, яка безоплатно робить щось хороше, вже фактично є волонтером. Її відрізняє бажання змінювати світ на краще та приносити користь, адже навколо багато несправедливості та лиха. Тому волонтерство – це про рішення бути корисним, впроваджувати зміни та присвячувати частину свого життя цьому.

Для волонтерства не треба бути якимось спеціальним. Хіба що – мати добре серце і, якщо місія людини пов'язана зі складною темою, холодний розум. Кожна людина в певний момент наповнюється – у неї з'являється надлишок любові або внутрішнього болю, з яких виходить потреба в допомозі. Вона хоче віддавати, приймає це як стиль життя та не може перестати думати: «А хто, якщо не я?». Якоюсь мірою, це нова залежність від дози позитивних емоцій, які отримуєш, коли починаєш робити хороші справи. Але все ж таки це більше про усвідомлене рішення якусь частину свого часу/грошей/навичок інвестувати у благо.

«Для нас волонтерство не є чимось звичним, хоча за кордоном багато людей працюють, потім знімають краватку та йдуть волонтерити в тих чи інших проєктах. Постійно згадую історію Ольги Руднєвої (директорка фонду Олени Пінчук) – вона приїхала в Штати й дуже хотіла піти роздавати їжу безпритульним, як то часто показують у фільмах. Але коли зателефонувала в ці організації, то їй сказали записуватися через два-три місяці, тому що у них черга з волонтерів. Хотілося б, щоб в Україні все також швидко розвивалося», – Марія Артеменко, засновниця та керівниця «Клубу Добродіїв».


Хто такий волонтер?
ЗУПИНКА № 1
Волонтерство та благодійність більшістю сприймаються як геройство, а люди, які роблять добро – як міфічні істоти. Але феї, мавки та навіть єдинороги тут ні до чого: кожен із нас має приносити користь, це не є чимось надприродним. Якщо говорити про волонтерство з точки зору професійності, то будь-яка людина, яка починає займатися ним або благодійністю, має тримати фокус на системності. Ви можете загорітися на самому початку, бити себе кулаком в груди та знімати останню сорочку, а потім розчаруватися. Системна благодійність – це важливо, але не менш важливо відповісти, чи достатньо у вас ресурсу для неї.

Одна із вибоїн, на яку часто волонтер натикається на своєму шляху – відсутність розуміння, що це робота. У підсвідомості багатьох це щось фанове і несерйозне. Так, це також має приносити задоволення, але варто розуміти, що ви прийшли не гратися, а розв'язувати суспільні проблеми в колі тих, хто теж готовий на це. Волонтерство – не для того, щоб перечекати дощ або вбити час. Це про усвідомленість, особливо в роботі з дітьми.

«У роботі з потенційними волонтерами ми відразу попереджаємо їх про відповідальність, технічно прописуємо кількість часу та документів, які доведеться здавати. На березі ми відразу проговорюємо все для того, щоб коли людина включилася в процес, у неї не було уявлення про «зараз візьмемося за руки та все подолаємо». На моє велике здивування, це навпаки надихає та заряджає. Тому що у них є конкретний план дій і всі інструменти для цього, а не якесь абстрактне уявлення», – Марія Артеменко, засновниця та керівниця «Клубу Добродіїв».

У будь-якій подорожі доводиться прокачувати навички пошуку та обирати з кількох варіантів той, що буде для вас правильним і комфортним. Так і у волонтерстві – варто знайти проєкт або організацію, де не просто «добро заради добра», а ви приєднаєтеся до розв'язання певної проблеми або самостійно вигадаєте рішення.
Яка відповідальність є у волонтера?
ЗУПИНКА № 2
Зона волонтерства знаходиться в емоціях, що, звісно, не так погано, адже через них люди включаються в процес. Однак треба не забувати про раціо. Уявіть, що у людини з'явилось емоційне бажання «Хочу змінювати світ на краще!» й, піднесена, вона йде волонтерити. А через деякий час з тих чи інших причин розуміє, що поки до цього не готова: не вистачає часу або ресурсу, не може працювати з реальними проблемами, занадто переживає тощо. І людина мучиться, тому що їй ніяково визнати, що вона не справляється, та піти. Таким чином волонтер швидко вигорає – а все через спонтанність рішення та нестачу інформації.

Є ще й інша сторона – багато людей, які приходять у волонтерство, мають стереотипне уявлення про допомогу. Наприклад, фантазують про ідеальну ситуацію на кшталт: «Зараз я прийду до дітей, вони з посмішками побіжать до мене назустріч і будуть із захопленням слухати все, що я розповідаю». Починають її втілювати у життя, їдуть у дитбудинок або в інший заклад, де перебувають діти, але стається все інакше, наприклад, допомогу не приймають. Людина засмучується та вже менше хоче допомагати.

Ви маєте розуміти, які свої особисті потреби закриваєте, заради чого це робите і чому це для вас важливо. Якщо ви не будете цього усвідомлювати, то не зможете поповнювати ресурс та вигорите. Однак якщо це сталося, не варто себе звинувачувати. Якщо так трапилося – варто це відпустити та без сумління піти. Важливо на самому початку отримати всю необхідну інформацію та позбавити себе від роздумів або сумнівів. Якщо ви все вивчите та зрозумієте, що зараз до волонтерства не готові – це теж нормально.
Чому бути волонтером – це непросто?
ЗУПИНКА № 3
3.
РЕЛЬЄФ ДОБРА
Це був шлях перевірки та пізнання: в першу чергу, себе. Тепер, коли ви готові, для вас відкриються нові знання та таємниці про те, як саме ви можете допомогти. Гарної подорожі!
Якщо ви прагнете ефективно допомагати, то варто визначитися з комфортним форматом. Він не повинен обиратися за принципом «що престижніше» або «що більш важливо» – це від початку провальна концепція. Не існує маленької чи великої допомоги, а діяти варто в межах своїх можливостей. Варто відштовхуватися від власної суперсили та розуміти, в чому ви відчуваєте кайф і що у вас виходить найкраще. Це можуть бути різні завдання: поїхати в село і допомогти пофарбувати там паркан, або об'єднати спільноту навколо ідеї, як це було на Майдані.

1. Матеріальна
Звісно, ви можете допомагати фінансово або закуповувати необхідні речі. При цьому немає значення, які це суми, але треба розуміти потреби дітей. Часто замість того, щоб подарувати їм якісь настільні ігри, книжки, спортивний інвентар або те, що дійсно потрібно, їм передають, наприклад, панчохи в сіточку або одяг з дірками. Тому ефективніше перерахувати кошти організації, чиї працівники або волонтери спілкуються з дирекцією установи та безпосередньо з дітьми. Але перед тим, звісно, впевнитись, що це не шахраї та вивчити їхню звітність.

2. Адресна
Також бувають історії, коли людина хоче допомагати конкретній дитині: купувати їй речі, передавати подарунки на свята, давати гроші, але психологічно не може приїхати до неї або спілкуватися на відстані. Такий варіант теж може бути.

3. Наставницька
Є волонтери, які працюють безпосередньо з дітьми. Це про час і увагу. Вони не тільки спілкуються з дітьми, а й допомагають можливостями, навчанням, підтримкою особистості. Будь-яку навичку дорослого можна перевести у користь для дитини, адже багато з того, що нам здається звичним, вони не вміють. Крім того, вони займаються організаційною частиною та пишуть звіти про поїздки. Це дуже тонка діяльність, адже у спілкуванні з дітьми-сиротами та дітьми у складних життєвих обставинах є купа нюансів, тому цю відповідальність потрібно усвідомлювати та приймати – не на один раз, а на тривалий період.

4. Креативна
Якщо людина є фахівцем в якійсь сфері, то має два варіанти. Перший – це провести майстер-клас або заняття для дітей. Це може бути акторська майстерність, урок малювання, танці, вечір письменності – що завгодно, що допоможе їм розкрити свої таланти. Другий – це коли людина не хоче або не може працювати з дітьми, але хоче підсилити організацію або проєкт. Тоді вона може займатися розвитком спільноти та допомагати своїми вміннями та навичками, що теж неймовірно цінно. Так фотограф може робити зйомки та звіти з поїздок, копірайтер – писати тексти, дизайнер – створювати візуальні матеріали.

5. Ситуативна
Допомагати талантами та можливостями можуть не тільки представники креативних професій. Наприклад, психолог може проводити освітні заходи для волонтерів, а програміст зробити крутий сайт. Або згадаємо про дійсно розповсюджену проблему – далеку відстань до дитячих будинків, дитбудинків сімейного типу, реабілітаційних центрів, притулків тощо. Можна взяти на себе місію автодобродія та підвозити волонтерів.

«Ситуації були абсолютно різні. Наприклад, якось нам написала дівчина – вона не знала, чого хотіла, та не могла вирішити, чи то їй їхати до дітей, чи ще якось допомогти. А потім виявилося, що ця людина працює у одному з фотостоків. Ми зауважили, що нам дуже потрібні будуть фотографії для просування в соціальних мережах і в принципі для матеріалів. І нам дали підписку на рік! Це було продуктивно та цінно, хоча ми й починали взагалі з іншої точки», – Марія Артеменко, засновниця та керівниця «Клубу Добродіїв».
Що ви можете зробити?
ЗУПИНКА № 1
1. Не робіть термінові репости у соціальних мережах, якщо не розібралися в ситуації: таким чином ви можете підтримати шахраїв. Виключення – якщо ви безмежно довіряєте людині, яка просить це зробити, або особисто все перевірили та впевнені у своєму рішенні;

2. В маршрутках, в метро, в торгових центрах, просто на вулиці – ніде і ніколи не кидайте кошти в кеш-бокси незнайомцям. Людям простіше безвідповідально засунути кілька гривень у незрозумілу коробку та заспокоїти душу. Але за статистикою 90% таких волонтерів або родичів у сльозах – шахраї;

3. Не довіряйте сліпо благодійним організаціям і фондам. Просіть офіційні документи та звітність, вивчіть їхні сторінки у соціальних мережах і сайт, поспілкуйтеся з їхніми представниками особисто. Не соромтеся запитати все, що вас цікавить – так ви відповідально підійдете до справи та точно не зробите помилку;

4. Не зупиняйтеся на етапі «перевів кошти» або «відправив речі». З'ясуйте, чи дійсно ваша допомога пішла за призначенням: попросіть фото дітей в нових речах, чеки закупівлі товару або скріншот перерахування грошей на рахунок. Насамперед це важливо для того, на кого ви своє добро спрямовуєте;

5. Не віддавайте дітям зіпсовані речі та зламані іграшки. Вони, незалежно від їхнього статусу та місця проживання, заслуговують на повагу та неупереджене ставлення. А з ними – і на новий або гарно збережений одяг, якісні іграшки та свіжу їжу.
Що може піти не так?
ЗУПИНКА № 2
4.
МАРШРУТИ ВОЛОНТЕРА
Ну що ж, за вашими плечима вже половина шляху! Ви подолали його сміливо та, сподіваємося, маєте сили та бажання рухатися далі. А от куди та навіщо – дізнаєтеся по дорозі. Наснаги!
Кожна людина через волонтерство переслідує якусь свою мету й може навіть цього не усвідомлювати. В нашому суспільстві поки не заведено говорити про те, що «так, через волонтерство я теж отримую щось». Нібито можна тільки віддавати. Але насправді все має циркулювати від однієї сторони до іншої. Ви не можете постійно віддавати, адже для нормального функціонування у сфері волонтерства маєте щось отримувати натомість.

Через волонтерство та благодійність на філософському рівні ви можете отримувати глобальне розуміння питань на кшталт «Навіщо я тут?», «Яка моя місія?», «Що я повинен робити?». Або закривати необхідність бути якимось – корисним, визнаним, залученим, модним, соціально-активним, а також частиною чогось більшого, всередині якоїсь спільноти або прожити життя недаремно.

Це також про гарне самопочуття, адже коли ви робите добру справу, виробляється гормон щастя й все починає крутитися в правильному напрямку. До того ж, волонтерство – це класний челлендж, в якому можна розвивати свої особистісні якості та прокачуватися як людина.

Це досвід у сфері та інший від рутини вектор. Для копірайтерів, дизайнерів, фотографів, які більшу частину часу роблять комерційну роботу, з'являється можливість реалізувати свою творчість в якомусь іншому річищі та відволіктися.

Є окремий тип людей, які волонтерять конкретно в дитячих будинках/дитячих будинках сімейного типу/інших закладах, де перебувають діти – це люди, які не мають власних дітей, але мають потребу проявляти турботу. Вони відчувають себе важливими та потрібними для дитини, а натомість дарують їй ніжність, увагу та позитивні емоції.

У американського психолога та професора Девіда Макклелланда є теорія про приналежність, владу та досягнення – це потреби високого рівня, які сучасній людині потрібно тримати в голові та задовольняти. Приналежність: людина може долучатися до організації, тому що вона хоче бути причетною до групи. Тобто для неї спільнота може бути більш пріоритетною, ніж результат, наприклад. Влада: це означає, що людині потрібно відчути свою зону відповідальності. В її межах вона може реалізовувати свою чи іншу задачу. Досягнення: багатьом людям дуже важливо бачити результат, до якого їхня діяльність призведе. Ці потреби є в кожному з нас, але проявляються по різному – якась з них пріоритетна та більш яскраво виражена.
Навіщо вам волонтерство?
ЗУПИНКА № 1
Є безліч можливостей робити добро – самотужки або в межах якогось проєкту. Варто тільки обрати свій напрямок і діяти.

Клуб Добродіїв. Для того, щоб зрозуміти, яку нішу потенційний волонтер може зайняти, на сайті організації є анкета. Відповідальна людина в команді опрацьовує цей запит, потім з людиною зв'язуються телефоном, спілкуються та зустрічаються, щоб вивчити його мотивацію та зрозуміти її. Тільки після цього дають тест-завдання й, якщо все добре, конкретну задачу.
Кому можна допомагати?
ЗУПИНКА № 2
Волонтери часто працюють із людським болем, стражданнями та несправедливістю. Це може призвести до сильних емоційних переживань та вигорання. Організм просто не витримує навантаження та йде у режим енергозбереження. В результаті людина починає частіше хворіти, гірше спати, швидко втомлюється, у неї погіршуються концентрація та пам'ять, вона стає дратівливою, вразливою та постійно тривожиться.

Психолог-консультант, член Європейської асоціації психологів та когнітивний психотерапевт Юлія Полівода радить, як попередити цей стан, адже волонтери, які працюють з людьми, а особливо з дітьми, знаходяться в групі ризику.

1. Дивіться на результати
Якщо людина їх не відчуває, то не хоче продовжувати. Тут відповідальність на лідерах організацій, які не мають маніпулювати фразою «ми ж робимо добро». Будь-яке добро повинно бути максимально вимірюваним та зрозумілим на етапі «чому ми це робимо» і «як ми це вирішуємо». Коли у фонду є місія, стратегія, показники ефективності та реальні цілі, благодійник чи волонтер може побачити позитивні результати своєї роботи, тому не вимагає від себе забагато.

2. Бережіть себе
Кожен благодійник повинен знати свої можливості та вміти вчасно зупинитися. Ваші ресурси не безкінечні, тому колись ви можете почати віддавати більше, ніж у вас є та піти у мінус. Тому важливе правило волонтера – пам'ятайте ще й про себе. Не беріть на себе забагато.

3. Уникайте жалості
Це почуття спустошує і нічого не пропонує натомість. Якщо ви починаєте жаліти підопічного фонду, краще зверніться до своєї раціональної сторони та запитайте себе: «Чим та як саме я можу допомогти?». Жалість призводить до порушення особистих кордонів та деперсоналізації – ототожнення себе з усім тим, що ви робите. Деперсоналізована людина стає залежною від вдячності. Це виснажує.

4. Беріть перерву
Якщо ви помітили у себе симптоми емоційного вигорання – візьміть перерву, відпочиньте та зрозумійте, що призвело до цього стану. Ніхто не знає, скільки часу на це може знадобитися – година або рік. Але ніхто вас і не квапить. Головний інструмент благодійника – він сам.
Як не вигоріти під час волонтерства?
ЗУПИНКА № 3
Чим займається благодійний фонд Клуб Добродіїв
ГО «Одна надія». Цей проєкт організовує програму наставництва для дітей з дитячих будинків та інтернатів. Крім того, організація постійно шукає партнерів. Також можна стати волонтером СОС Дитячі Містечка Україна або Дитячого центру «Сонячне світло», які піклуються про дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківської опіки, та тих, хто знаходиться на межі цього.

Але щоб стати волонтером, вам необов'язково зосереджуватися на дітях – можливо, це не ваш напрямок допомоги. Наприклад, ви можете здавати кров як донор або залучати їх разом з ініціативами «Середи в Охматдиті» або «Zdai Blood». Допомагати безпритульним можна разом із рухом «Молодь за мир», а літнім людям – разом із фондом «Starenki». Ви можете приєднатися до фонду «Happy Paw», який піклується про різні притулки для тварин, або до ініціативи «Хвостатий четвер», яка займається порятунком тварин у Києві та області. А непотрібні речі ви можете віднести в «Благодійний магазин Ласка», кошти від продажу яких будуть спрямовані на допомогу благодійним фондам.

В Україні багато крутих організацій, фондів та ініціатив, які змінюють світ на краще та шукають помічників. Обирайте напрямок, який вам до душі та дійте. Також можна звернутися до Української волонтерської служби, де вам допоможуть визначитися з варіантами допомоги та познайомлять зі спільнотою.
5.
ГЕОЛОКАЦІЯ ДОПОМОГИ
Вітаємо, мандрівниче, ні гори інформації, ні витіюваті дороги усвідомлення, ні урагани стереотипів не завадили вам дійти до цього розділу. Тут вам відкриються таємниці та тонкощі з тими, кому самотужки важко почати власну подорож і подолати всі перепони. Тож, перевіряємо готовність і вперед!
Робота з людьми, а особливо з дітьми, має багато нюансів, які треба враховувати. Це не тільки правила поведінки, а й ваш зовнішній вигляд, реакція на слова або дії, а також те, що ви з собою приносите – в матеріальному та моральному сенсі.

1. Враховуйте стан дитини
Багато дітей-сиріт мають розумову чи психічну затримку розвитку. Цим можуть відрізнятись і соціальні сироти (діти, які мають біологічних батьків, але не отримують від них належної опіки, уваги, виховання). Це слід враховувати та бути готовими до несподіваних реакцій: різкої відповіді, зміни настрою тощо.

2. Слідкуйте за собою
Пам'ятайте, що діти дуже уважні та слідкують за кожним вашим кроком. Тож варто контролювати, що, як і кому ви говорите. Діти будуть наслідувати ваші інтонації та вчинки: наприклад, якщо ви були з ними лагідні, але в той самий час грубо відповіли комусь через телефон, вони подумають, що це норма поведінки, і будуть вчиняти так само. Навчити їх бути добрими та щирими можна лише на власному прикладі.

3. Навчіться казати «ні»
При першій зустрічі з дитиною позначте межі та не бійтеся сказати «ні». Якщо ви почуваєтесь ніяково від того, що дитина хоче сидіти у вас на руках або вона вириває з рук ваш телефон, або просить подарунки, або допитується «Чи забереш ти мене до себе додому?» – ви маєте право сказати «ні». Діти цінують чесність, ваше «ні» захистить їх від великого розчарування та марних сподівань.

«Є показова історія. Коли хлопець з одного дитячого будинку випустився, то майже відразу подзвонив своїй колишній наставниці та почав маніпулювати, щоб отримати гроші. При цьому, було відомо, що у нього є і стипендія, і заощадження. Дівчина виставила свої умови – вона готова була інвестувати не конкретно грошима, а купити те, що реально буде потрібно: книги, одяг, їжу. У підсумку ця дитина більше ніколи їй не дзвонила. Ця історія говорить про те, що діти в дитячих будинках звикають до того, що щоб отримати щось цінне, не потрібно докладати ніяких зусиль. А у реальному житті на них чекає розчарування», – Єлизавети Балюра, операційна директорка Клубу Добродіїв.

4. Взаємодійте з дітьми
Розповідайте історії з особистого життя, діліться досвідом, вчіть дітей. Ваша місія в тому, щоб розвинути у них любов до пізнання, дати їм знання та навички, які можливо допоможуть у майбутньому.

5. Не примушуйте дитину
Діти по-різному реагують на нових людей у їхньому житті. Хтось цьому радіє і біжить грати з вами, хтось замикається у собі та сідає у темному кутку. Не примушуйте дитину відповідати вам взаємністю чи виражати радість, коли вона відчуває сум. Дайте їй час, поговоріть із нею відверто, якщо вона сердиться, скажіть: «Я розумію, що ти сердишся, у цьому немає нічого страшного». Дозвольте їй бути щирою. Дитина може не захотіти щось робити, вчити чи брати у чомусь участь – це її право, не потрібно змушувати.
Правила спілкування з дітьми-сиротами або дітьми у складних життєвих обставинах
ЗУПИНКА № 1
Існує збірний образ дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування – вони нещасні, бідні, в лахмітті, вічно плачуть. Багато хто уявляє, що буде як у фільмах: людина приїде, всі на неї накинутися та стануть кричати «ти моя мама!». Насправді це таке ж особливе середовище, як і будь-яке інше: хтось може підійти, хтось проігнорує, хтось прийде та доторкнеться, хтось буде здалеку розглядати. Всі пристойно одягнені, а у деяких закладах взагалі купа техніки.

Часто буває так, що є такі благодійники-гаманці, які один раз приїжджають, завалюють установу технікою і більше не з'являються. Вони не віддають свого душевного ресурсу, натомість ставлять собі галочку навпроти «я молодець». Для дітей це нічого не означає – для них ці речі вже не є особливою цінністю. Більш важливий ресурс – час і увага.

«В нас був класний кейс. Наші підопічні діти дуже просилися у квест-кімнату. Ми погодилися, але поставили умови – їм потрібно було зробити 30 добрих справ для того, щоб це здійснилося. У дітей в дитбудинках та інших установах, де вони можуть перебувати, достатньо добре вихований споживацький підхід, адже волонтери їх завалюють всілякими подарунками. А тут ми сказали, якщо хочеш щось отримати – зроби натомість. Діти почали серед іншого садити квіти, допомагати бабусі прибирати на городі, записувати інтерв'ю з другом про його переживання. Потім вони підійшли до мене та сказали, що нарешті зрозуміли, про що ми казали. Що, коли ти починаєш допомагати, навіть якщо у тебе немає цього ресурсу, ти кайфуєш від процесу», – Марія Артеменко, засновниця та керівниця «Клубу Добродіїв».

Дитячий будинок – це середовище зграї, де є вожак і свої правила. Важливо розуміти, що ви приїжджаєте туди не в ролі вчителя або того, хто може приймати рішення або вказувати. Ви гості та люди, які можуть стати провідниками. Не можна вриватися в їхній соціум зі своїми правилами.

Не варто потурати дитині та формувати неправильний образ життя, тому що їй доведеться вийти у світ і побачити реальність, яка буде не такою м'якою в матеріальному плані. Тому важливо розставляти свої кордони – для дитини це теж буде благом. Тому що, можливо, ми будемо тією самою першою людиною, яка пояснить, що це за особисті кордони такі, і стане прикладом.
Що ще варто знати про дитячі будинки та інші заклади, де перебувають діти?
ЗУПИНКА № 2
1. Ставтеся до вихователів, медичних сестер та іншого персоналу з повагою;
При першій зустрічі розкажіть, хто ви, яка мета приїзду (пограти, зробити, навчити, поспілкуватися) і часові рамки (скільки разів приїдете і коли). Це створить певний настрій, установку і не дасть безпідставних ілюзій;

2. Утримайтеся від відвідування дитини, якщо ви захворіли;

3. Одягайтеся просто, не зухвало;

4. У випадку виникнення складної ситуації зверніться до організатора групи або вихователя;

5. Не робіть зауважень дитині за погану поведінку;

6. Фотографуйтеся з дітьми виключно з їхнього дозволу;

7. Ставтеся до інших членів групи з повагою та любов'ю, адже діти дивляться на вас;

8. Приїжджайте до дітей лише з гарним настроєм. Всі свої проблеми залишайте за дверима;

9. Не давайте дітям пустих обіцянок, яких не зможете виконати;

10. Якщо ви зробили помилку, не посипайте голову попелом, виправляйте її.
Прості правила для відвідування дитячого будинку або іншого закладу, де перебувають діти
ЗУПИНКА № 3
1. Що мені одягнути?
Збираючись до дитячого будинку/ дитбудинку сімейного типу/ реабілітаційного центру/ притулку тощо, не варто одягатися так, щоб ваш зовнішній вигляд звертав на себе багато уваги. Діти можуть бути дуже різними, а ситуації нестандартними, тож краще застерегти і себе, і їх від неприємних вражень.

2. Як поводитися у ситуації «А подаруй мені свої окуляри!»
Може трапитись так, що якась річ, що є у вас, може сподобатись дитині – вона може попросити подарувати її. Варто розуміти, що ми не є багатими спонсорами, які приїхали, щоб вручити подарунки, тому нічого не обіцяйте та не даруйте просто так. Діти можуть маніпулювати ситуацією та своїм статусом сироти, щоб отримати від цього вторинну користь. Такі подарунки їх розбештають і нічому не навчать.

В такій ситуації краще чітко та ясно дати дитині зрозуміти – ця річ ваша, вона для вас цінна й ви не можете її подарувати. Однак варто пояснити, що «ні» не означає, що ви ставитеся до дитини гірше ніж до цього. Просто є речі, які ви не можете віддати.

3. Чи маю я залишати свої контакти?
Це важливо – якщо ви приїхали до дитячого будинку або іншої установи, не варто давати дитині свій номер телефону чи сторінку в соціальних мережах. Якщо після поїздки ви все обміркуєте та усвідомите, що хочете приїжджати до інтернату постійно, то у вас ще буде змога обмінятись контактами.

4. Фото на пам'ять – робити чи ні?
Якщо під час поїздки ви захотіли фото на пам'ять, краще, якщо його зробить одна людина – фотограф усієї зустрічі. Поцікавтеся у дитини, хоче вона фотографуватися або ні, а також запитайте дозвіл у відповідального дорослого: представника дитячого будинку, опікуна в дитбудинку сімейного типу тощо. Враховуйте побажання та ідеї щодо світлини та не сваріться через те, що щось вийшло не так. Якщо діти просять надіслати фото або позначити їх в соціальних мережах, а ви обіцяєте їм це, то автоматично відкриваєте контакти своїх сторінок. Найкращим виходом з цієї ситуації буде не брехати дітям, а сказати про те, що всі фото будуть у організатора (фотографа), який згодом їх передасть.

5. Як поводитись у конфліктних ситуаціях?
Під час зустрічі можуть виникати нестандартні ситуації або конфліктні. Вони теж бувають різними:

Конфлікти Дитина – Дитина. В такому разі варто з'ясувати, в чому річ, почути дітей і спробувати вирішити конфліктну ситуацію з користю для них.

Конфлікт Дитина – Волонтер. Таку ситуацію взагалі краще не допускати, намагатися її вирішити ще тільки на її початку. Наприклад, покликати організатора для з'ясування всіх питань.

Конфлікт Волонтер – Волонтер (Організатор). Може трапитись так, що у волонтерів між собою виникнути якісь непорозуміння. Не варто з'ясовувати їх у дітей на очах або під час заняття. По-перше, конфлікти і з'ясовування стосунків – це не те, що мають бачити діти, вони все це дуже швидко переймають у дорослих. По-друге, навіть якщо хтось не правий, краще зупинити ситуацію, але за межами установи все це обговорити та зробити висновки.

Конфлікт Дитина – Волонтер – Працівник закладу. Може трапитись, що дитина жаліється волонтеру на працівників, наприклад, дитячого будинку. В цій ситуації волонтеру варто вислухати дитину, виявити позитивні сторони працівника та якомога коректніше показати дитині, що він працює і робить свою роботу. Не варто йти до працівника для з'ясування стосунків і ставлення його до дитини, ситуацію навряд чи вдасться так просто вирішити, а от наразити дитину на негатив співробітника – легко.
Запитання та відповіді про перший візит до дитячого будинку
ЗУПИНКА № 4
Як не нашкодити дітям-сиротам
6.
НЕСКІНЧЕННА ПОДОРОЖ
Ура-ура, це фінішна пряма! Тепер ви пройшли, вивчили та дізналися достатньо для того, щоб обрати свій власний шлях і створити власну карту добрих справ. Наостанок хочемо зробити привал та дещо сказати.
Нормально, якщо волонтерство проходить з якоюсь періодичністю – зараз у вас є можливість волонтерити, а через пів року ви розумієте, що купа роботи й набагато ефективніше виділяти кошти, а не свій час. Тому що за цей час ви можете заробити більше грошей на допомогу, яку реалізують руками. Ні в якому разі не потрібно думати «я не зміг» або «я всіх підвів, я такий поганий». Ні, волонтер повинен піклуватися не тільки про дітей, якщо він з ними працює, але й про себе. Адже нікому не буде користі, якщо людина буде їсти себе зсередини та ходити завжди похмура. Навпаки – це скоріше зашкодить добрій місії.

Глобально виходити із волонтерства можна екологічно – це не критично та не означає, що ви погані чи слабкі духом. Іноді потрібно врятувати себе для того, щоб допомагати іншим. Нам потрібно ширше на це дивитися – заходити та виходити можна по-різному, головне не втрачати можливість бути корисним світу. Коли ти тримаєш це в голові, то абсолютно неочікувано знаходиш різні варіанти допомоги. Це можуть бути в першу чергу люди в вашому оточенні, яким потрібна підтримка та яким ви можете бути корисними.

Добрі справи – це більше про стиль життя. Важливо ставити на меті не волонтерство як волонтерство, а запитати себе, як ви можете допомагати. Це не питання року, двох, навіть п'яти – треба завжди думати про те, як ви можете бути корисні світу. Ви можете бути волонтером і допомагати своїми ресурсами, талантами та можливостями, можете піти у благодійність і робити матеріальний внесок, а можете усиновити дитину – подарувати їй життя в сім'ї, забезпечити любов'ю, турботою та всім необхідним. Варто пам'ятати, що весь світ – одна команда і ми маємо грати на спільний результат.
Чому волонтерство – це про стиль життя?
ОСТАННЯ ЗУПИНКА
Як волонтери допомагають своїм талантом: благодійний фонд Клуб Добродїв
Благодійний фонд «Клуб Добродіїв» – всеукраїнська благодійна організація, яка з 2011 року допомагає дітям-сиротам і родинам, що перебувають у складних життєвих обставинах. Фонд офіційно зареєстровано 2016 року. Засновницею і керівницею на волонтерських засадах є Марія Артеменко.
Свою місію фонд реалізовує в першу чергу за допомогою навчання: проводити освітні програми, мотивує до пізнання і розширення світогляду, вчить новим навичкам і популяризує ідею проти жалості. Це спільнота відповідальних і свідомих особистостей, для яких головними цінностями є: любов, проактивність, відповідальність та чесність. Окремий і важливий напрямок діяльності фонду – наставництво. Кожна дитина заслуговує отримати шанс на успіх, а для цього важливо, щоб поруч був дорослий, який вірить в неї та підтримує. Такою людиною для дітей-сиріт може стати волонтер.
Текст: Тетяна Капустинська, дизайн: Валерія Городчаніна
Фотографії та відео: «Клуб Добродіїв»
Ілюстрації: depositphotos.com, icons8.com